Breaking News

Регистрация торговых марок в Украине

Рубрики: Правила правописания

Подписка

§ 136. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ

Дня виділення прямої мови вживаємо тире або лапки. 1. Коли пряму мову починаємо з абзацу, то перед початком її ставимо тире, а в кінці, як звичайно, крапку, знак питання, знак оклику або три крапки — залежно від характеру речення: — Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою? — Не знаю, ... Читать полностью »

§ 135. ЛАПКИ (“ ”)

У лапки беремо: 1. Цитати, причому й тоді, коли цитата входить до речення як його складник: … Усім нам, працівникам галузі перекладу, цього “високого мистецтва”, за виразом К. І. Чуковського, або “благородного ремесла”, як говорить Марія Домбровська, корисно памятати слова О. Твардовського про С. Маршака як перекладача Бернса: “Він зробив його росіянином, залишивши шотландцем”. Я б додав ще: “Він зробив ... Читать полностью »

§ 134. ДУЖКИ [( )]

У дужки беремо: 1. Підзаголовки, пояснення иншомовних та маловідомих слів тощо: Видатний філолог сучасности (Наукові виклади на честь 85-ліття Юрія Шевельова). — Харків, 1996. Метафора (дослівно — перенесення) — використання слів не в їх прямому, а в їхньому переносному значенні, наприклад, потік мовлення, плоди просвіти, блискуча думка, промінь надії, кермо влади тощо (А. Білецький). Встановлення особливостей всіх можливих стилістичних різновидів ... Читать полностью »

§ 133. ТРИ КРАПКИ (…)

Три крапки ставимо: 1. На позначення перерваності або незакінченості висловлення: В маєтку гетьмана Івана Сулими, в сучасному селі, що зветься Сулимівка, до кінських грив припадеш грудьми, промчали хлопці — загула бруківка — і тільки гриви… курява… і свист… лунких копит оддаленілий цокіт… і ми… і степ… і жовтий падолист… і цих дворів передвечірній клопіт… (Л. Костенко). Юнак розплющив очі: синь! ... Читать полностью »

§ 132. ТИРЕ (—)

Тире ставимо: 1. Між підметом і присудком на місці пропущеного дієслова-зв’язки, коли присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку. При цьому присудок буває як непоширеним, так і поширеним: Бук — дерево. Три та сім — десять. Київ — столиця України. Талант — ліричне джерело (Є. Маланюк). Мудрий скарбівничий — пам’ять людська (Григір Тютюнник). Ти — пустеля палюча (І. ... Читать полностью »

§ 131. ДВОКРАПКА (:)

Двокрапку ставимо: 1. Перед однорідними членами речення, якщо вони стоять після узагальнювального слова або словосполучення: У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський). Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую, Три рушниці-гаківниці І три самопали… (Т. Шевченко). Заснув, знечувся й коли, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко). Примітка ... Читать полностью »

§ 130. КРАПКА З КОМОЮ (;)

Крапку з комою ставимо: 1. Між поширеними однорідними членами речення або між рядами однорідних членів, особливо якщо всередині хоч би одного з них є коми: Привіт тобі, зелена Буковино, Твоїм хорошим горам і гаям; Твоїм одважним, дорогим синам! (В. Самійленко). Чого тільки немає у Даниловому лантусі: тут і ніж, і ложка, і шматок дроту, і казанок; пшоно і сало, цибуля ... Читать полностью »

§129. КОМА (,)

І. Кома в простому реченні У простому реченні кому ставимо: 1. Між однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками: Радуйся, дівчино, разом зі мною Сонцем і ясною голубизною, Ласкою леготу, листям на кленах, Білою стежкою в травах зелених (Д. Павличко). Не густо зустрінеш у житті таких Яворницьких! Воскрешає славу минулих віків, задля неї живе, всьому світові поклав розповісти про лицарів козацької ... Читать полностью »

§ 128. ЗНАК ОКЛИКУ (!)

Знак оклику ставимо: 1. У кінці окличного речення: Уклін вам і сердечне спасибі, дорогі друзі! (М. Рильський). Десь далеко забриніла Перша флейта-соловей! Ближче, ближче! Звуків сила Припадає до грудей (Г. Чупринка). Примітка 1. Знак оклику завжди ставимо в кінці речень, що мають у своєму складі підсилювальні слова як, який, що (то) за, скільки тощо (із значенням експресії): Як страшно оре ... Читать полностью »

§ 127. ЗНАК ПИТАННЯ (?)

Знак питання ставимо: 1. У кінці питального речення: А чи не занадто вже я славословлю старих своїх коней, і село, і стару свою хату? Чи не помиляюсь я в спогадах і почуттях? (О. Довженко). Ой де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? (Леся Українка). Примітка 1. Підвищену проти звичайної питальну інтонацію ... Читать полностью »

Наверх