Breaking News

§ 88. Дійсний спосіб

1. Теперішній час. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:
І дієвідміна

Однина
Множина
1 ос.
ід-у? кол-ю? чу?-ю
ід-емо? ко?л-емо чу?-ємо
2 ос.
ід-е?ш ко?л-еш чу?-єш
ід-е?те ко?л-ете чу?-єте
3 ос.
ід-е? ко?л-е чу?-є
ід-у?ть ко?л-ю?ть чу?-ють
II дієвідміна
Однина
Множина
1 ос.
робл-ю? ба?ч-у го?-ю
ро?б-имо ба?ч-имо го?-їмо
2 ос.
ро?б-иш ба?ч-иш го?-їш
ро?б-ите ба?ч-ите го?-їте
3 ос.
ро?б-ить ба?ч-ить го?-їть
ро?б-ять ба?ч-ять го?-ять

За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
2. Поділ дієслів за дієвідмінами. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3. Визначаючи особові закінчення дієслів, треба мати на увазі, що:
А. Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и-, -і-(-ї-) або на -а- (після ж, ч, ш), а в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
ба?чи-ти
ба?ч-у
ба?ч-ать
вари?-ти
вар-ю?
ва?р-ять
дої?-ти
до-ю?
до?-ять
леті?-ти
леч-у?
лет-я?ть
сиді?-ти
сидж-у?
сид-я?ть
крича?-ти
крич-у?
крич-а?ть
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькоті?ти, бурмоті?ти, муркоті?ти, цокоті?ти, а також такі дієслова, як боя?-тися, стоя?-ти (з основою на -я-), спа?-ти (з основою на -а- не після шиплячого), бі?г-ти (з основою на приголосний).
Б. Усі инші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:
ви?-ти (док. зави?ти)
ви?-ю
ви?-ють
жи?-ти
жив-у?
жив-у?ть
кри?-ти
кри?-ю
кри?-ють
ми?-ти
ми?-ю
ми?-ють
ни?-ти
ни?-ю
ни?-ють
ши?-ти
ши?-ю
ши?-ють
чу?-ти
чу?-ю
чу?-ють

Примітка. В особових формах дієслів би?ти, ви?ти (док. зви?ти), ли?ти, пи?ти кореневий голосний и не зберігається: б’ю—б’ють, в’ю — в’ють, ллю —ллють, п’ю — п’ють;
2) дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі?-ти
білі?-ю
білі?-ють
жовті?-ти
жовті?-ю
жовті?-ють
сині?-ти
сині?-ю
сині?-ють

3) дієслова з основою інфінітива на -я не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це а при дієвідмінюванні зберігається; також дієслова з основою інфінітива на -я-:
гна?-ти
жен-у?
жен-у?ть
закиса?-ти
закиса?-ю
закиса?-ють
міша?-ти
міша?-ю
міша?-ють
писа?-ти
пиш-у?
пи?ш-уть
сі?я-ти
сі?-ю
сі??-ють

4) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува?-ти
буд-у?-ю
буд-у?-ють
гор-юва??-ти
гор-ю?-ю
гор-ю?-ють
намал-юва?-ти
намал-ю?-ю
намал-ю?-ють

Примітка. Від суфікса -ува-(-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва?-ти — бу-ва?-ю, бу-ва?-ють; відчу-ва?-ти — відчу-ва?-ю, відчу-ва?-ють, але ку-ва?-ти — ку-ю?, пізна-ва?-ти — пізна-ю?, ста-ва?-ти — ста-ю?;
5) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:

поло??-ти
пол-ю?
по?л-ють
поборо?-ти
побор-ю?
побо?р-ють

6) дієслова з основою інфінітива на -ну-:

гля?ну-ти
гля?н-у
гля?н-уть
ки?ну-ти
ки?н-у
ки?н-уть

7) дієслова з основою інфінітива на приголосний:

нес-ти?
нес-у?
нес-у?ть
па?с-ти
пас-у?
пас-у?ть
те?р-ти
тр-у
тр-уть

8) дієслова з основою на –ота-:
бульк-ота?-ти
булькоч-у?
булько?ч-уть
мурк-ота?-ти
муркоч-у?
мурко?ч-уть

9) окремі дієслова:

жа?-ти
жн-у
жн-уть
иржа?-ти
ирж-у?
ирж-у?ть
реві?-ти (й ревти?)
рев-у?
рев-у?ть
сла??-ти (=посила?ти)
шл-ю
шл-ють
сла?-ти (=стели?ти)
стел-ю?
сте?л-ють
хоті?-ти
хо?ч-у
хо?ч-уть

Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завме?р-ти — завмр-у?, завмр-у?ть, завмр-и?; те?р-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упе?р-ти — упр-у?, упр-у?ть, упр-и?, але де?р-ти — дер-у?, дер-у?ть, дер-и?; же?р-ти — жер-у?, жер-у?ть, жер-и?.

4. Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти? — мо?жу, мо?жеш; пекти? — печу?, пече?ш; колиха?ти — колишу?, коли?шеш; в’яза?ти — в’яжу?, в’я?жеш; чеса?ти — чешу?, че?шеш; хоті?ти — хо?чу, хо?чеш; свиста?ти — свищу?, сви?щеш; полоска?ти — полощу?, поло?щеш.
5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: води?ти — во?джу, верті?ти — ве?рчу, вози?ти — вожу?, носи?ти — ношу?; ї?здити — ї?жджу, ви?мостити — ви?мощу.
Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забі?гти, прибі?гти та ин., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бі?гти — біжу?, біжи?ш.
6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:
а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен-(ий): перемо?жений, во?жений, пе?чений, кру?чений, но?шений, збу?джений, ви?їжджений, ви?мощений, пу?щений;
б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а-: заморо?жувати, вико?чувати, вино?шувати, розку?шувати, прина?джувати, виї?жджувати, вимо?щувати; походжа?ти, саджа?ти, але заважа?ти, хоч зава?дити, зава?джу;
в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн-(я): відно?шення, розхо?дження, розгні?ждження, спро?щення, але перед –інн(я) ці приголосні зберігаються: воді?ння, возі?ння, круті?ння, носі?ння.
Примітка 1. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: ку?плять, ло?влять, ло?млять, лю?блять; куплю?, ловлю?, ломлю?, люблю?. Л з’являється також після губних:
а) у дієприкметниках на –ен(ий): зро?блений, ку?плений, розгра?флений;
б) у дієприкметниках на –яч(ий) з прикметниковим значенням: лю?блячий, тярпля?чий;
в) у дієприслівниках на -ячи: гу?блячи, лю?блячи, ро?блячи;
г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше?влення, погли?блення.
Примітка 2. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини теперішнього часу перед -ся з’являється –ть: смію?ся, сміє?шся, сміє?ться.
7. Відмінювання дієслів ДА?ТИ, Ї?СТИ, з коренем –ВІСТ- (ВІДПОВІ?СТИ й под.), БУ?ТИ. Дієслова: да?ти, ї?сти, а також відпові?сти, допові?сти, перепові?сти, розпові?сти та ин. бу?ти з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.
Однина
1 ос.
Дам
їм
відпові?м
2 ос.
даси?
їси?
відповіси?
3 ос.
Дасть
їсть
відпові?сть

Множина
1 ос.
дамо?
їмо
відповімо?
2 ос.
дасте?
їсте?
відповісте?
3 ос.
даду?ть
їдя?ть
відповідя?ть
Примітка. Від дієслова бу?ти в усіх особах однини й множини теперішнього часу вживана тільки форма є (инколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть); зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.
8. Майбутній час. Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:
1) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова я?ти (иму?…) -му, -меш, -ме, -мемо (рідше — -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пекти?му, пекти?меш, пекти?ме, пекти?мемо (рідше пекти?мем), пекти?мете, пекти?муть;
2) особові форми допоміжного дієслова бу?ти — бу?ду, бу?деш, бу?де, буде?мо (рідше бу?дем), бу?дете, бу?дуть + інфінітив: бу?ду писа?ти, буде?те ходи?ти.
Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:
1) префікс + теперішній час: зроблю?, напишу?;
2) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гри?мну, ля?жу, пущу?, сту?кну.
9. Минулий і давноминулий час. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; бра?ла, несла?, пекла?; бра?ло, несло?, пекло?; бра?ли, несли?, пекли?.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бу?ти: ходи?в був, ходи?ла була?, ходи?ли були?.
Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ин. див. § 8, п. 1а. За аналогією до форм віз, ніс, стері?г та ин., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запрі?г (від запрягти?), ліг (від лягти?), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, воли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовости. Проте повної послідовности в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: зблі?днути — зблід, зблі?дла; посо?хнути — посо?хти — посо?хнув, посо?х, посо?хнула, посо?хла; сла?бнути — засла?бти — засла?б, засла?бла; тягну?ти — тягти? — тягну?в, тяг, тягну?ла, тягла?.
Примітка 3. Постфікс -ся після суфікса інфінітива, закінчень усіх форм минулого часу та закінчень 1 ос. однини, множини й 2 ос. множини майбутнього часу доконаного й недоконаного (синтетична форма) виду майбутнього часу може змінюватися на -сь в усному мовленні та художньому стилі: узя?тись, узя?всь, узяла?сь, узяло?сь, узяли?сь; візьму?сь, ві?зьмемось, ві?зьметесь; бра?тимусь, бра?тимемось, бра?тиметесь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного в: знайшо?всь, одягну?всь, усміхну?всь, але стері?гся, обпі?кся тощо.

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Наверх