Breaking News

§ 12. Чергування І-Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих позиціях, що й у — в.
1. І вживаємо, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Оце тут з дерева виробляють всячину: і вози, і колеса… (Панас Мирний);
б) на початку речення: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський).
2. Й уживаємо, щоб уникнути збігу голосних:
а) між голосними: У садку співали Ольга й Андрій;
Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцві-тали (Ф. Малицький);
б) після голосного перед приголосним: Навчає баєч­ка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках ро­синки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пта­шки (Я. Щоголів).
Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: іме?ння — йме?ння, імові?рний — ймові?рний, іти? — йти, іти?ся — йти?ся (іде?ться — йде?ться).
3. Чергування і — й не буває:
а) при зіставленні понять: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир;
б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);
в) після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);
г) у власних іменах і словах иншомовного походження: Іва?не Іва?новичу!; біля Інгу?лу; коло Ірла?ндії; прийшла? Ізабе?лла; не ідеа?льний; чудо?ва ікеба?на.
Примітка. У художній літературі в іменах українців чергування і — й допускається: Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого (Т. Шевченко).

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Наверх