Breaking News

§ 132. ТИРЕ (—)

Тире ставимо:
1. Між підметом і присудком на місці пропущеного дієслова-зв’язки, коли присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку. При цьому присудок буває як непоширеним, так і поширеним:
Бук — дерево.
Три та сім — десять.
Київ — столиця України.
Талант — ліричне джерело (Є. Маланюк).
Мудрий скарбівничий — пам’ять людська (Григір Тютюнник).
Ти — пустеля палюча (І. Драч).
Примітка. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку з заперечною часткою не, тире звичайно не ставлять:
Серце не камінь.
2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:
Говорити — річ нудна (М. Рильський).
Найвище уміння — почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе (Л. Костенко).
Спинитися — вмерти з одчаю й знемоги (М. Бажан).
У нас кохати — полюбить сповна (А. Малишко).
Кохати — нові землі відкривати (І. Драч).
3. Перед це, оце, то, ось і под., якщо пов’язаний з ними присудок виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова:
Любов — це приторк ледве чутний (М. Рильський).
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).
Класична пластика і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога (М. Зеров).
Ти — Адам. Журба — твоя коханка,
а земне тяжіння — то любов (В. Стус).
Лукія — ось його щедра молодість (О. Гончар).
Примітка. Тире ставимо й перед єднальними сполучниками і (й), та (або зрідка після них) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим:
Земля на прощання усміхнулась — і потемніла (Панас Мирний).
Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (М. Коцюбинський).
Живеш — і жди. Народжуйся — і жди (В. Стус).
Або — після сполучника:
Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (О. Довженко).
4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка:
Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (М. Коцюбинський).
Останні дні — знову в Парижі (М. Рильський).
Без витоку нема ріки,
Як без коріння — крони (П. Осадчук).
5. Перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення:
Дерева, трави, птахи, звірі, земля — все вмерло (П. Загребельний).
День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка).
І пригорки, й довгі долини, й зелені левади в вербах понад ставком — усе зеленіло й лисніло на веселому сонці (І. Нечуй-Левицький).
І трави, й ниви, й небо, й сонце — все, усе змінилось у хлопчика в очах (І. Франко).
Землю й днину, цвітіння й птиць, і теплий грім — ти все вмістив в одну хвилину в гарячім подиху своїм (А. Малишко).
Ні спека дня, ні бурі, ні морози —
Ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра).
6. Після переліку, якщо перелік іде за узагальнювальним словом і не закінчує речення:
Та всі голоси: і зяблика, і вівсянки, і зеленушки, і навіть одуда — заглушувало кування зозулі (О. Дончснко).
Усім вона: і звірові, і птахові — дає свій щедрий даток (М. Рильський).
7. Для виділення прикладок усередині й у кінці речення, якщо перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме:
Серед самумів, серед злив
Екстрактами могутніх формул
Він — неустанний хімік слів —
Планує витривалу форму (Є. Маланюк).
Є церква у Варшаві. Там стіна
Ховає Польщі й людськості святиню —
Шопена серце (М. Рильський).
Примітка. Якщо прикладка є власним іменем, то її частіше відокремлюють комами:
Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх! (П. Тичина).
Тамарі він чомусь видався схожим на доброго, покривдженого лісовика, Чугайстра, з гуцульської казки (Ю.Myшкетик).
8. Між частинами заперечного порівняння:
…То ж не вовки-сіроманці
Квилять та проквиляють,
Нe орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають, —
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандуру грає-виграває,
Голосно-жалібно співає (народна дума).
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, —
Лиш Сонячні Кларнети (П. Тичини).
9. Mix реченнями, що входять до безсполучникового складного чи складносурядного речення, якщо друге з них указує на наслідок дії чи стану або висновок:
Защебетав соловейко —
пішла луна гаєм (Т. Шевченко).
Годі, минулося — гордая й вільная,
В муках я більш не схилюсь (Г. Чупринка).
Орач торкнеться до керма руками —
І нива дзвонить темним сріблом скиб (М. Стельмах).
Сам не спав — і нікому не давав спати, сам не спочивав — і нікому не було спочинку, сам не їв — і всі коло мене були голодні (П. Загребельний).
Старий Потоцький з Калиновським за ці два тижні могли б уже прийти на поміч своєму оточеному війську — і тоді не зоставалося б у мене ніяких надій
(П. Загребельний).
Переді мною пройшла виконувана під звуки тамбуринів і примітивних сопілок знаменита фарандола — і згадались, пробачте, давні мої ж таки рядки… (М. Рильський).
10. Між частинами безсполучникового складного речення, коли перша частина виражає час, умову, допустове значення тощо:
Зайде сонце —
Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко).
Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся (П. Тичина).
Йшла гойдливими, грузькими плавнями — сила пташви випурхувало з-під ніг і лопотіло над головою (Б. Харчук).
Вам страшно — геть ідіть з дороги (Леся Українка).
Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.
Вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш (П. Тичина).
Трапиться слово зрадливе —
Геть його, сину, гони! (Б. Олійник).
Билися об мене гнівливі хвилі нетерплячки — я вистояв (П. Загребельний).
11. Між реченнями, коли їхній зміст різко протиставлено:
Ще сонячні промені сплять —
Досвітні огні вже горять! (Леся Українка).
Не козак вклонявся королеві — король схиляв голову перед козаком! (П. Загребельний).
Канецпольський займав переправи на річках, я міг би перешкодити йому — і не перешкодив (П. Загребельний).
12. Між частинами безсполучникового складного речення, коли друга частина виражає порівняння:
Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина).
13. Між двома або кількома власними іменами, сукупністю яких називають науковий закон, теорію, вчення:
Фізичний закон Бойля — Маріотта.
14. Між двома (переважно) або більше словами на позначення просторових, часових або кількісних меж (замість словосполучень із прийменниками від… до):
Автотраса Київ — Львів.
Ми працювали в бібліотеці протягам березня — травня.
Українська поезія XIX — XX ст.
Вантаж вагою п’ять — сім тон.
Ми вилетіли за маршрутом Москва — Варшава — Брюссель — Париж, з пересадками у Варшаві і Брюсселі (М. Рильський).
15. Для виділення поширених вставних слів і словосполучень (або вставного чи вставленого речення), що стоять усередині речення:
… Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — надзвичайно талановитий і солідний (О. Маковей).
А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози (В. Яворівський).
Примітка 1. Про вживання ком і дужок при вставних словах, словосполученнях і реченнях див. § 129, п. 11; § 134, п. 2.
Примітка 2. Коли після тире стоять слова, які потрібно виділяти комами (наприклад, вставні слова), то першу кому опускаємо:
Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний).
16. Разом із комою для вирізнення переходу від підвищення до зниження інтонації в періоді:
Коли весна рожева прилетить
І землю все вбере і заквітчає,
Коли зелений гай ласкаво зашумить
І стоголосо заспіває,
Коли весні зрадіє світ увесь
І заблищить в щасливій долі,
І ти одна в квітках і травах, в полі десь,
Серед весни, краси і волі
Не зможеш більше серця зупинить,
Що в грудях буде битись, мов шалене,
І скрикнеш, — знай, не долетить
Уже твій скрик тоді до мене (О. Олесь).
17. Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюють для того, щоб пов’язати з попереднім реченням наступне (найчастіше — підрядне, яке підсилює, доповнює або розвиває головне):
Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (М. Рильський).
18. Для спсціяльного підкреслення паузи різного змістового і стилістичного характеру:
Не слухає сонце,
За гору сідає.
І нам посилає
На всю ніч — прощай! (В. Самійленко).
На прю ми стали проти царства тьми,
Що оскверняє море й суходоли,
І віримо, що переможем — ми,
І знаємо, що не вмремо — ніколи! (М. Рильський).
Ступай — майбутньому назустріч,
і хай хода твоя летка
легкою буде. І не треба
жалких жалінь, І — задарма (В. Стус).

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Наверх