Breaking News

Главная » Правописание в украинском языке » Правила правописания » § 26. ПРИКМЕТНИКОВІ ТА ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ СУФІКСИ

§ 26. ПРИКМЕТНИКОВІ ТА ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ СУФІКСИ

1. –Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ). Суфікс -н-(ий) уживаємо в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дру?жний (спів), за?хідний, мільйо?нний, прина?дний, приро?дний, фабри?чний.
Суфікс -н-(ій) уживаємо порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): бра?тній, всесві?тній, горо?дній, да?вній, жи?тній, за?дній, кра?йній, лі?тній; майбу?тній, ма?терній; незабу?тній, осві?тній, пі?зній, ра?нній, самобу?тній, субо?тні?й, ха?тній та ин. Суфікс -н-(ій) уживаємо в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: бли?жній, учора?шній, да?вні?шній, дома?шній, доро?жній, дру?жній (потиск руки), зо?внішній, коли?шній, му?жній, поздо?вжній, поро?жній, прийде?шній, ра?нішній, сіне?шній, спра?вжній, сього?днішній, туте?шній, худо?жній, але поту?жний.
Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н-(ий), -н-(ій) зумовлює подвоєння н: знаме?нний, осі?нній, пли?нний, ра?нній, тума?нний.

2. -АНН-(ИЙ), -ЕНН-(ИЙ), -АН-(ИЙ), -ЕН-(ИЙ). Прикметникові суфікси -анн-(ий), -енн-(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишемо з двома н: невблага?нний, нездола?нний, неоціне?нний, несказа?нний, нескінче?нний, страше?нний (але жада?ний, бо в ньому немає такого підкреслення) (див. § 23, п. 2). Такі прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан-(ий), -ен-(ий): ба?жаний, незлі?чений, неоці?нений, неподо?ланий, неска?заний, нескі?нчений.
3. ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) [-ЇЧН-(ИЙ)]. Складні суфікси -ичн-(ий), -ічн-(ий) [-їчн-(ий)] виступають переважно у прикметниках, похідних від слів иншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживаємо -ичн-(ий): істори?чний, класи?чний, математи?чний, ортопеди?чний; після решти приголосних — -ічн-(ий); академі?чний, анархі?чний, археологі?чний, епі?чний, ідилі?чний, органі?чний; після голосних — -їчн-(ий): архаї?чний, герої?чний, прозаї?чний.
4. –ИН, -ЇН. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: ба?ба — ба?бин, Га?ля — Га?лин, Ка?тя — Ка?тин, Ко?ля — Ко?лин, Мару?ся — Мару?син, Ната?ля — Ната?лин, свекру?ха — свекру?шин, ті?тка — ті?тчин; після голосних та апострофа — -їн: Марі?я — Марі?їн, Софі?я — Софі?їн, Да?р’я — Да?р’їн.
Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: О?льга — О?льжин, дочка? — доччи?н, сва?ха — сва?шин.
5. -ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ). У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин-(ий): бджоли?ний, голуби?ний, гороби?ний, качи?ний, орли?ний; після голосних і апострофа — -їн- (ий): змії?ний, солов’ї?ний.
6. –ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ). Суфікс -ист-(ий) уживаємо в прикметниках після приголосних: барви?стий, голоси?стий, іскри?стий, пери?стий (подібний до пера), але пері?стий (рябий), промени?стий, урочи?стий; після голосних — -їст-(ий): вибо?їстий, гної?стий, двої?стий, олі?їстий, трої?стий.
7. –ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ). Суфікс -ев-(ий) уживаємо в прикметниках, утворених від іменників на м’який або шиплячий приголосний, де наголос падає переважно на основу слова: березне?вий, груше?вий, овоче?вий, ситце?вий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишемо -єв-(ий): алюмі?нієвий, діє?вий, життє?вий, значеннє?вий, суттє?вий.
Суфікс -ов-(ий) незалежно від наголосу вживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітрови?й, казко?вий, ква?рцовий, палацо?вий, святко?вий, службо?вий. Крім того, суфікс -ов-(ий) уживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, дж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойови?й, гайови?й, грошови?й, дійови?й, дощови?й, життьови?й, крайови?й, нульови?й, речови?й, стильови?й, дріжджови?й.
Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-(-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середи. роду: суфікс -ов- уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: ма?йстер — ма?йстрова, ма?йстрове; Петро? — Петро?ва, Петро?ве; робітни?к — робітнико?ва, робітнико?ве; Шевче?нко — Шевче?нкова, Шевче?нкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрі?й — Андрі?єва, Андрі?єве; І?гор — І?горева, І?гореве; кобза?р — кобзаре?ва, кобзаре?ве; скрипа?ль — скрипале?ва, скрипале?ве; сто?рож — сто?рожова, сто?рожове; това?риш — това?ришева, това?ришеве.
8. –УВАТ-(ИЙ) [-ЮВАТ-(ИЙ)], -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ). Суфікс -уват-(ий), а після м’яких приголосних — -юват-(ий) уживаємо в прикметниках на позначення неповної міри вияву ознаки: горбува?тий, круглува?тий, синюва?тий, темнува?тий, а також властивості, схильності до чогось: дуплува?тий, злодійкува?тий, остюкува?тий, піскува?тий.
Суфікс -оват-(ий) уживаємо в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско?ватий, стовбо?ватий.
Суфікс -овит-(ий) уживаємо на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордови?тий, грошови?тий, таланови?тий.

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Наверх