Breaking News

§ 33. Прислівники

1. Разом пишемо:
а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни?ні, відтепе?р, дони?ні, дотепе?р, забага?то, задо?вго, зана?дто, набага?то, наві?чно, нада?лі, надо?вго, наза?вжди, назо?всім, на?скрізь, наспра?вді, повсю?ди, поде?куди, позавчо?ра, поза?торік, потро?ху, утри?чі.
Примітка. Від цих прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишемо окремо: від сього?дні, до за?втра, на за?втра, на по?тім (не відклада?йте цього до за?втра, на за?втра, на по?тім), за бага?то, на бага?то (пор.: забага?то гуля?єш і за бага?то ро?ків упе?рше приї?хав, ста?ло набага?то ле?гше й зал на бага?то місць);
б) складні прислівники, що виникли від сполучення прийменника з відмінковою формою іменника чи колишнього короткого прикметника або утворені за зразком таких прислівників: бе?звісти, безпереста?нку, вбік, вве?чері, ввіч, вво?лю, вго?лос, вгорі?, вго?ру, вдень, взи?мку, взнаки?, відра?зу, вкрай, вку?пі, влад, влі?тку, внизу?, вночі?, восени?, впа?м’ятку, впень, впере?д, вплав, вплач, впо?перек, впо?ру, враз, вра?нці, вре?шті, врі?вень, врі?вні, вро?зкид, вро?зліт, вро?зсип, вро?зтіч, вряд, всере?дині, вслід, всмак, вщерть, дове?рху, дові?ку, довко?ла, дово?лі, догори?, додо?лу, додо?му, доку?пи, дони?зу, дотла?, доще?нту, за?між, за?мужем, за?очі, запанібра?та, запі?вніч, за?раз, заразо?м, за?світла, збо?ку, зве?рху, зві?ку, згори?, зду?ру, зза?ду, зіспо?ду, зни?зу, зо?зла, зо?кола, зра?зу, зра?нку, зре?штою, зро?ду, зсере?дини, на?бік, на?бір, наве?рх, наверху?, навесні?, нави?воріт, нави?літ, наві?дліг, навідрі?з, наві?к, наві?ки, на?віч, наго?ру (але на-гора?), надве?чір, надво?рі, на?дголодь, на?дзелень, надмі?р, надмі?ру, наза?д, наза?хват, наздо?гад, назу?стріч, нани?з, нанизу?, наоста?нок, наоста?нку, напа?м’ять, наперебі?й, напере?ваги, напере?д, наперекі?р, наперері?з, напівдоро?зі, напідпи?тку, напока?з, наполови?ну, напо?хваті, напри?клад, напро?весні, напроло?м, нара?з, наре?шті, на?рі?вні, наро?зхват, наси?лу, наспі?д, на?спіх, наспо?ді, насторо?жі, наяву?, о?бік, о?біч, одві?ку, опі?вдні, опі?вночі, о?пліч, підря?д, по?біч, поблизу?, пове?рх, пові?к, пово?лі, поза?ду, по?ночі, по?пліч, по?руч, по?ряд, посере?дині, поча?сти, скра?ю, спе?реду, споча?тку, убі?к, убрі?д, уве?чері, уві?ч, уго?лос, угорі?, уго?ру, уде?нь, узи?мку, узнаки?, укра?й, уку?пі, ула?д, улі?тку, уни?з, унизу?, уночі?, упе?нь, упере?д, упла?в, упла?ч, упо?перек, упо?ру, ура?нці, уре?шті, урі?вень, урі?вні, уро?зкид, уро?зліт, уро?зсип, уро?зтіч, уря?д, усере?дині, услі?д, усма?к, уши?р та ин.;
в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда?вна, воста?ннє, вручну?, до?гола?, допі?зна, зави?дна, за?молоду, за?ново, зви?сока, зга?рячу, зле?гка, злі?ва, зно?ву, зрі?дка, напе?вне, на?рівні, на?різно, нашвидку?, пома?лу, помале?ньку, потихе?ньку, спо?вна?, спро?ста, сп’я?ну;
г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдво?є, втро?є, вче?тверо та ин.; впе?рше, вдру?ге, втре?тє й под.; на?дво?є, на?тро?є, наче?тверо й под.; удво?х, утрьо?х, учотирьо?х і т. д.; водно?, заодно?, пооди?нці, спе?ршу;
ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічи?ю, втім, наві?що, на?що, передусі?м, почі?м, почо?му, але за ві?що;
д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників зі словом будь-якої частини мови: вдо?світа, вподо?вж, завбі?льшки, завгли?бшки, завдо?вжки, завто?вшки, завча?су, завши?ршки, знадво?ру, навздогі?н, на?взнак, навки?дьки, навко?ло, навкруги?, навкула?чки, навми?сне, навпаки?, навпере?йми, навпри?сядки, навпросте?ць, навря?д, на?вска?ч, на?вскіс, навскоси?, навспра?вжки, на?встіж, навтікача?, навздогі?н, наздогі?н, нао?сліп, напогото?ві, позавчо?ра, поза?торік, попідти?нню, спідло?ба;
е) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо?ніж, водно?сталь, ліво?руч, мимово?лі, мимої?здом, мимохі?дь, мимохі?ть, наса?мперед, натще?серце, нашвидку?ру?ч, оба?біч, обі?руч, очеви?дно, повсякча?с, право?руч, привселю?дно, самохі?ть, стрімголо?в, тимчасо?во, чимду?ж, чимра?з;
є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: аби?куди, аби?як, аніскі?льки, анітеле?нь, анітро?хи, анічичи?рк, анія?к; деда?лі, деи?нде, де?коли, де?куди; чима?ло; щове?чора, щогоди?ни, щода?лі, щоде?нно, щодня?, щоду?ху, щомі?сяця, щомо?га, щонайбі?льше, щонайдо?вше, щонайду?жче, щонайкра?ще, щонайме?нше, щонайши?рше й под., щоно?чі, щопра?вда, щора?з, щора?зу, щоро?ку, щоси?ли, щохвили?ни (але: дарма? що, по?ки що, ті?льки що, хіба? що, чи що?); якомо?га, я?кось і яко?сь (з різними значеннями), якра?з, якнайбі?льше, якнайду?жче, якнайдо?вше й под.
Примітка. Слід відрізняти прислівники, складеш з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови. Їх пишемо окремо. Пор.:
Він повернув убік і Ударив у бік.
Спочатку це не було ясно і 3 початку розмови вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай віри напам’ять і На нам’ять він подарував мені книжку.
Усередині щось дуже заболіло і Йосипа посадили у середині, між старою і старим (П. Мирний).
Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста і У купі піску гралися діти.
Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно.
Ми чуємо це вперше і Зайдемо в перше село.
Утім, я не заперечую і У тім спектаклі виступав і я.
У нас чимало досягнень і Чи мало вам допомагали?
Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте?
Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я.
Якось уже воно буде і Як ось і Марко на поріг.
2. Окремо пишемо:
а) прислівникові сполуки, утворені з прийменника та іменника, прислівника, присудкового слова, якщо вони зазвичай зберігають своє лексичне значення, особливо коли перед іменником можливе означення: без ві?дома, без жа?лю?, без кінця?, без кінця?-кра?ю, без кра?ю, без ла?ду?, без лі?ку, без мети?, без на?міру, без пуття?, без слі?ду, без смаку?, без су?мніву, без уга?ву, без упи?ну, без че?рги, в за?тишку, в мі?ру, в нагоро?ду, в но?гу, в о?бмін, в обрі?з, в по?зику, в ці?лості, до бі?са, до вподо?би, до гу?рту, до ді?ла, до заги?ну, до запита?ння, до зарі?зу, до кра?ю, до кри?хти, до ладу?, до ли?ха, до лиця?, до мі?ри, до ноги?, до обі?ду, до оста?нку, до па?ри, до пня?, до поба?чення, до пори?, до пуття?, до ре?чі, до ре?шти, до смаку?, до сме?рти, до снаги?, до сього?дні, за годи?ни, за дня?, за кордо?н, (закордо?н — як іменник), за кордо?ном, за раху?нок, за сві?тла, з бо?лю, з-за кордо?ну, з кра?ю в край, з переля?ку, з ра?дости, з розго?ну, на бігу?, на бі?с, на вагу?, на ве?сну (але навесні?), на ви?бір, на видноті?, на ві?дчай, на відмі?нно, на віку?, на га?муз, на го?лову (але наго?лову розбити), на ди?во, на дозві?ллі, на жа?ль, на зло?, на зразо?к, на льоту?, на ми?ть, на ніщо?, на о?ко, на пору?ки, на поча?тку, на проща?ння, на ра?дість, на ра?дощах, на ру?ку, на самоті?, на світа?нку, на скаку?, на сла?ву, на сло?во, на сміх, на со?вість, на со?ром, на ходу?, на шко?ду, на ща?стя, над си?лу, не з руки?, ні на гріш, під бо?ком, під го?ру, під си?лу, по зако?ну, по змо?зі, по зна?ку?, по пра?вді, по си?лі, по со?вісті, по сусі?дству, по су?ті, по че?рзі, по щи?рості, у ви?гляді, уві сні?, у по?міч, у стокра?т, через си?лу, як слі?д, як тре?ба;
б) словосполуки, що мають значення прислівників і складені з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ра?нку до ве?чора, день у де?нь, з бо?ку на бі?к, з дня на де?нь, оди?н в оди?н, раз по? раз, раз по ра?зу, раз у ра?з, рік у рі?к, час від ча?су;
в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складені з угоджуваних з іменниками числівників, займенників: дру?гого дня, таки?м чи?ном, те?мної но?чі, тим ра?зом, тим ча?сом і т. ин.;
г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основно?му, в ці?ло?му;
ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво?є, по тро?є, по че?тверо тощо.
3. Через дефіс пишемо:
а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфікса -ому або (-к) и: по-ба?тьківському, по-бойово?му, по-бра?тньому, по-господа?рському, по-и?ншому, по-коза?цькому, по-на?шому, по-сво?єму, по-сусі?дському, по-украї?нському, по-христия?нському; по-ба?тьківськи, по-брате?рськи, по-господа?рськи, по-лю?дськи, по-сусі?дськи, по-украї?нськи; також по-лати?ні.
Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, написаних через дефіс, ставимо дефіс тільки після по-: по-соціялдемократи?чному;
б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-пе?рше, по-дру?ге, по-тре?тє й т. д.;
в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби?-то, бу?дь-де, бу?дь-коли?, бу?дь-куди?, де-не?будь, де?сь-то, ка?зна-де, ка?зна-коли?, коли?-будь, коли?-не?будь, куди?-будь, куди?-не?будь, та?к-то, хто?зна-як, як-не?будь, як-де?;
г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди?-годи?, десь-и?нде, десь-и?нколи, сяк-та?к та ин.;
ґ) складні прислівники, утворені повторенням того самого слова чи основи: дале?ко-дале?ко, ле?две-ле?две, ось-о?сь та ин. або повторенням однакових слів (основ) зі вставленими між ними займенником що: будь-що-бу?дь, часткою не: де-не-де?, коли?-не-коли?, хоч-не-хо?ч, як-не-я?к, прийменниками на, о: всього?-на?-всього, пліч-о?-пліч.

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Наверх