Breaking News

§ 36. Частки

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їхніми складниками, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ин.).
А. Словотворчі частки пишемо разом, окремо або через дефіс.
1. Разом пишемо:
а) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аби?що, аби?як, аніскі?льки, анітро?хи, анічогі?сінько, анія?к, деда?лі, де?коли, де?котрий, де?що, чимале?нький, чима?ло, щове?чора, щогоди?ни, щоде?нно?, щодня?, щодоби?, щоду?ху, щонайкра?щий, щопра?вда, щора?зу, щоси?ли, якби?, якнайшви?дше, якомо?га, якщо? та ин.;
б) частки би (б), то, що в складі сполучників та инших незмінних слів (щоб, якби?, немо?вбито, ні?бито, або?що, то?що) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авже?ж, ато?ж (див. ще § 35);
в) частку -ся (-сь) у зворотних дієсловах: буду?ється, наї?вся (наї?всь);
г) частку -сь у складі займенників і прислівників: котри?йсь, яки?йсь, яка?сь , яке?сь, хтось, щось, десь, коли?сь;
ґ) частку не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) як префікс, тобто коли слово без цієї частки не вживають: неві?льник, него?да, неду?га, не?жить, немовля?, нена?висть, не?ук, невгаси?мий, незліче?нний, невпи?нний, невсипу?щий, нега?йний, нена?висний, ненаста?нний, непохи?тний, нестя?мний; невдо?взі, неви?нно, невпи?нно, незаба?ром, непору?шно, несамови?то, несказа?нно;
д) частку не з дієсловами, які без неї не вживаються: нево?лити, незчу?тися, нена?видіти, нестя?митися, або яким вона надає нового значення: незду?жати (хворіти), непоко?їтися (хвилюватися), несла?вити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частку не можемо писати з деякими із них й окремо: не зду?жати (не змогти), не сла?вити (не прославляти);
е) частку не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах неповною мірою: недобача?ти, недовико?нувати, недоїда?ти, недолю?блювати, недооці?нювати, недоплати?ти, недочува?ти; недови?конаний, недоде?ржаний, недозрі?лий, недосма?жений, недооці?нений, недоро?слий, недочу?тий; недо?биток, недо?їдок, недокрі?в’я, недо?рі?ка, недо?літок, недорі?д, недо?ук та ин. Якщо частка не заперечує дію, виражену дієсловом із префіксом до, її пишемо з таким дієсловом окремо: він недочува?в, але він не дочув моїх слів;
є) частку не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невмі?ння, нево?ля, неврожа?й, недо?ля, непра?вда, несподі?ванка; небалаку?чий, невда?лий, невесе?лий, невче?ний, недо?брий, незбагне?нний, немали?й, неписьме?нний, несміли?вий; неаби?хто, неаби?який; невдога?д, невже?, невпа?м’ятку, невтямки?, нега?дано, недале?ко, недарма?, неду?рно, не?хотя, а також незважа?ючи на…, невважа?ючи на…, немо?в, нена?че.
Примітка. Частку не пишемо окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять слова дале?ко, зо?всім, аж нія?к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;
ж) частку не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакі?нчена пра?ця, нез’ясо?вані пита?ння, неспросто?вані фа?кти;
з) частку ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від них прийменником, та з прислівниками: ніхто? (ніко?го), нічи?й (нічиї?м), ніщо? (нічо?го), нія?кий (нія?кому); ні?де й ніде?, ніза?що, нізві?дки, нізвідкіля?, ні?коли й ніколи?, ніна?що, ніскі?льки, нітро?хи, нія?к.
2. Окремо пишемо:
а) частку що в сполуках дарма? що, ті?льки що, хіба? що, що? ж до.
Частку то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток;
б) частку не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання, але Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи;
в) частку не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: не мо?же не ба?чити, не підхо?дячи бли?жче, не поспіша?ючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито;
г) частку не з прикметниками у функції присудка, якщо вона заперечує ознаку, виражену цими словами: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).
Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе слово є (був, була? тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий), але Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований);
ґ) частку не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист;
д) частку не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’я?тий; не ти, не цей, не и?нші; не ина?кше, не так; не при…, не на…; не то… не то; також не раз;
е) частку не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс: не ва?рто, не ду?же, не зо?всім, не цілко?м; не від то?го, не до?сить, не мо?жна, не тре?ба; розмовля?ють не по-на?шому;
є) частку ні, вживану для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова: ні живи?й ні ме?ртвий, ні кро?ку да?лі, ні на ма?кове зе?рно?, ні па?ва ні ґа?ва, ні ри?ба ні м’я?со, ні се? ні те?, ні сюди? ні туди?, ні та?к ні ся?к;
ж) частку ні, вживану як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба;
з) частку ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділена від займенників прийменником: ні в ко?го, ні до ко?го, ні з ки?м і ні? з ким (з різними значеннями), ні до чо?го, ні за? що, ні на? що й ні на що? (з різними значеннями), ні на яко?му.
3. Через дефіс пишемо:
а) частки -бо, -но, -от, -то, -таки?, коли вони виділяють значення окремого слова: іди?-бо; дава?й-но; ті?льки-но; так-о?т, як-о?т; отаки?й-то, сті?льки-то, ти?м-то, я?кось-то; важки?й-таки, все?-таки, діста?в-таки, та?к-таки.
Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого її приєднують, стоїть инша частка, всі три слова пишемо окремо: скі?льки ж то (написано), чи?м би то (втішити).
Примітка 2. Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.
б) компоненти будь-, -будь, -не?будь, ка?зна-, хто?зна-, бо?зна- й под. у складі займенників і прислівників (див. § 31, п. 26; § 33, п. З в);
в) частку не, вживану як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євро?па, але в загальних — разом: нелюди?на, неісто?та; у філософських творах — через дефіс: не-я, не-матерія.
Б. Формотворчі частки пишемо окремо від инших слів, зокрема:
а) частки хай, нехай, за допомогою яких утворюють форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе незалежна Україна! Нехай святиться ім’я Твоє;
б) частку би (б), за допомогою якої утворюють форму умовного способу дієслова: зайшо?в би, пішла? б.
В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:
а) частку же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений;
б) частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Наверх