Breaking News

§ 8

1. Чергування О—І, Е—І. У сучасній українській мові звуки о, е у відкритих складах часто чергуються з і в закритих складах:
а) при словозміні: 1) водопі?й — водопо?ю, ви?селок — ви?сілка, гу?ркіт — гу?ркоту, дохі?д — дохо?ду, кінь — коня?, ка?мінь — ка?меня, ле?бідь — ле?бедя, лід — льо?ду, лій — ло?ю, мій —мого?, носорі?г — носоро?га, пішохі?д — пішохо?да, по?піл — по?пелу, сік — со?ку, сім — семи?, сто?гін — сто?гону, у?стрій — у?строю; ніч — но?чі — ні?ччю, пе?вність — пе?вности — пе?вністю, ра?дість — ра?дости — ра?дістю, о?сінь — о?сени — о?сінню; зеле?ної — зеле?ній, (у) вели?кому — (у) вели?кім;
2) гора? — гір, нога? — ніг, осо?ба — осі?б, село? — сіл, сло?во — слів;
3) ба?тьків — ба?тькового, бра?тів — бра?тового, Василі?в — Василе?вого, ковалі?в — ковале?вого, Петрі?в — Петро?вого, шевці?в — шевце?вого;
4) Бори?спіль — Бори?споля, Ка?нів — Ка?нева, Ки?їв — Ки?єва, Львів — Льво?ва, Фа?стів — Фа?стова, Ха?рків — Ха?ркова, Черні?гів — Черні?гова;
5) ове?с — вівса?, ове?ць — вівця?, о?сі — вісь;
6) бою?ся — бі?йся, стоя?ти — стій;
7) вела? (вести?) — вів, ві?вши; замела? (замести?) — замі?в, замі?вши; мо?жу (могла?, могти?) — міг, мі?гши; несу? (несла?, нести?) — ніс, ні?сши; плету? (плела?, плести?) — плів, плі?вши;
б) при словотворенні: будо?ва — будівни?к, во?ля — ві?льний, роди?ти — дорі?дний, нога? — підні?жжя, робо?та — робітни?к, село? — сільськи?й та ин.
2. О, Е, що не переходить в І. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:
а) коли ці звуки вставні або випадні: гри?вень — гри?вня, земе?ль — земля?, казо?к — ка?зка, со?тень — со?тня; ви?тер — ви?тру, ві?тер — ві?тру, вого?нь — вогню?, день — дня, писе?мний — письмо?, розде?р — розідра?ти, садо?к — садка?, сму?ток — сму?тку, сон — сну, тра?вень — тра?вня, церко?в — це?рква.
Примітка 1. В окремих словах при їх зміні о, е не випадають: лоб — ло?ба, мох — мо?ху, рот — ро?та, лев — ле?ва, льон — льо?ну.
Примітка 2. За аналогією до форм книжо?к, казо?к маємо о між приголосними в родовому відмінку множини й від деяких иншомовних слів: а?рка — а?рок, ма?рка — ма?рок, па?пка — па?пок та ин.;
б) у групах -ор-, -ер, -ов- між приголосними: торг — то?ргу, хорт — хорта?, смерть — сме?рти, чверть — чве?рти, вовк — во?вка, шовк — шо?вку; виняток: погі?рдний (пор. погорда);
в) у групах -оро-, -оло-, -єре-, -еле-: горо?д, моро?з, по?дорож, поворо?т, по?рох, сто?рож; во?лос, головни?й, со?лод; бе?рег, се?ред, че?рез; зе?лень, пе?лех, ше?лест та ин., але морі?г, оборі?г, порі?г, смо?рід, обері?г;
г) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: зна?чень (зна?чення), поло?жень (поло?ження), тве?рджень (тве?рдження), тво?рень (тво?рення);
ґ) в абревіятурах і в похідних утвореннях: лісго?сп, промтова?ри, торгпре?д та ин.;
д) у словах иншомовного походження: агроно?м, інжене?р, студе?нт, том, футбо?л та ин.
Примітка. За аналогією з тими словами української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах иншомовного походження: Анті?н — Анто?на, ґніт — ґнота?, ко?лір — ко?льору, Про?кіп — Про?копа; папі?р — папе?ру.
3. Відхилення в чергуванні О-І, Е-І. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил:
а) і наявне у відкритому складі в словах із вирівняною за иншими відмінками чи формами основою:
1) у формах називного відмінка однини: гребіне?ць (гребінця?), дзвіно?к (дзвінка?), каміне?ць (камінця?), кі?готь (кі?гтя), кіло?к (кілка?), кіне?ць (кінця?), ні?готь (ні?гтя), рі?вень (рі?вня), стіжо?к (стіжка?), торгіве?ць (торгівця?), фахіве?ць (фахівя?і) та ин.;
2) у формах родового відмінка множини: ві?кон (вікно?), ві?чок (ві?чко), гіло?к (гі?лка), зіро?к (зі?рка), кі?лець (кільце?), лі?жок (лі?жко), ні?жок (ні?жка, ні?жки), плі?то?к (плі?тка);
3) у зменшених формах іменників (візо?чок, кіло?чок, місто?чок, гі?ронька) за аналогією до таких форм, як візка? (візко?м), кілка? (кілко?м), містка? (містко?м), гі?рка (де і в закритому складі), але слівце? — слове?чко;
б) у групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і:
1) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменників на -к(а) зі значенням зменшеності: борода? — борі?д — борі?дка, борона? — борі?н — борі?нка, голо?ва — голі?в — голі?вка (і голо?вка — з иншим значенням), сторона? — сторі?н — сторі?нка, череда? — чері?д — чері?дка;
2) у родовому відмінку множини здебільшого іменників середнього роду та їх зменшених формах: боло?то — болі?т — болі?тце, воро?та — ворі?т — ворі?тця, долото? — долі?т — долітце?, але де?рево — дере?в — деревце?, джерело? — джере?л — джере?льце;
3) у деяких іменниках середнього роду на -я, що походять від основ, де о, е переходять в і: безголі?в’я, Запорі?жжя, підборі?ддя, поголі?в’я, роздорі?жжя, але безголо?сся, вороття?, лівобере?жжя, повноголо?сся, полоття?, узбере?жжя;
в) і в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників із повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі?к, волі?кши (волокти?), збері?г, збері?гши (зберегти?), стері?г, стері?гши (стерегти?), бо волокли?, зберегла?, стерегли?; волокло?, зберегло?, стерегло?; волокли?, зберегли?, стерегли? та ин., але боро?в, коло?в, моло?в, поло?в, поро?в, бо боро?ла, коло?ла, моло?ла, поло?ла, поро?ла та ин.;
г) і у віддієслівних іменниках середнього роду на -ння звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу — е: носі?ння, ході?ння; вра?ження, заве?ршення, збі?льшення, зна?чення, поя?снення, але варе?ння (і варі?ння, ва?рення — процес), вче?ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен-: найме?ння;
ґ) о, е наявні в закритому складі:
1) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: боре?ць — борця? (борце?ві, борце?м та ин.), ви?борець — ви?борця, лове?ць — ловця?, творе?ць — творця?; мото?к — мотка?, носо?к — носка?, па?росток — па?ростка; во?день — во?дню, коте?л — котла?, оре?л — орла?;
2) у повноголосних формах -оро-, -одо- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло?д (коло?дка), доло?нь (доло?нька), соро?к, огоро?ж, моро?к, нагоро?д (від них немає зменшених форм з і), але дорі?г, дорі?жка, корі?в, корі?вка, бері?з, бері?зка (проте бере?зка — виткий бур’ян);
3) у родовому відмінку множини ряду іменників переважно жіночого роду: будо?в, вод, істо?т, осно?в, підпо?р, проб, субо?т, топо?ль (топо?лька), шкод; леле?к, меж, озе?р (озе?рце?), потре?б, але осі?б, підкі?в;
4) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов- (-ьов-, -йов-), -ев- (-єв-): Ма?лишев—ма?лишевський, Па?влов — па?вловський, Соловйо?в — соловйо?вський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів- (-їв-), зберігається і (ї): Гаври?лів — гаври?лівський (див. ще §124, п.2);
5) у ряді префіксальних безсуфіксних іменників типу: зато?н, зато?р, перео?р, пото?п під впливом родового та ин. непрямих відмінків однини та множини (зато?ну, зато?ру, перео?ру, пото?пу) .та дієслівних форм (переора?ти, потопи?ти), але ви?ріб, поті?к, розгі?н, уді?й. Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширюється на решту форм: опік (родовий однини о?піку);
6) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -лов, -нос, -роб складних слів, що означають людей за видом діяльності, та в похідних утвореннях: ділово?д, ділово?дство, екскурсово?д; водово?з; звіроло?в; дровоно?с;
хліборо?б, хліборо?бство, чорноро?б і т. ин. Проте в складних словах із коренем -вод, що означають предмети і явища, та в похідних утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і: водопро?ві?д, газопро?ві?д, газопрові?дний, електропро?ві?д, родові?д, трубопро?ві?д; о здебільшого зберігається в словах зі складниками -воз, -лов, -нос: електрово?з, лісово?з, теплово?з, мишоло?вка, медоно?с;
7) незалежно від семантики слова в словотвірних частинах -хід, -ріг виступає тільки і: всюдихі?д, місяцехі?д, пішохі?д, пішохі?дний, самохі?д, самохі?дний, стравохі?д, швидкохі?д, швидкохі?дний; козорі?г і Козорі?г (сузір’я), носорі?г та ин.;
8) у ряді слів книжного походження та в похідних: Бог, верхо?вний, виробни?цтво, ви?рок, зако?н, зако?нний, наро?д, наро?дний, основни?й, пото?п, пра?пор, проро?к, словни?к, а також за традицією в деяких прізвищах: Ар-темо?вський, Боровико?вський, Грабо?вський, Котляре?вський та ин., але Василькі?вський, Верикі?вський, Желехі?вський, Минькі?вський, Стані?вський тощо.

Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

Наверх